Етногурт Буття

Граємо, співаємо, танцюємо - наше Буття!


Скільки можна мовчати!


12330188_b347e55.jpgЧи актуально це сьогодні?


Открыть | Комментариев 8

Музыка : етно  Настроение : піднесений    

Приходьте на танці!


буття

 Займатися танцями стає дедалі популярнішим.

Навчитися цьому виду мистецтва може кожен бажаючий, не залежно від матеріального стану, віку чи статі. Люди більш старшого віку повинні знати, що заняття танці допомагають не просто весело і завзято провести дозвілля, а й продовжити молодість. Рухи під хорошу музику приносять здоров'ю більше користі.

 Вчені Університету штату Міссурі, черговий раз довели, що танці покращують координацію рухів і ходу, що дуже важливо для людей старшого віку.

Такого роду поліпшення роботи опорно-рухового апарату можуть допомогти літнім людям уникнути падінь, які з ними можуть статися. Під час танцю проходить зміцнення судин і тренування серця.

Під час танцю легкі поглинають більше об'єму повітря, і організм і всі внутрішні органи, відповідно, отримують більше кисню, що важливо для нормального функціонування. Також танці зміцнюють м'язи, що означає, що в області талії та грудей м'язовий корсет буде краще підтримувати хребет. Різноманітні руху й тренування м'язів і під час танцю покращує роботу травлення - відбувається внутрішній масаж кишечника, що покращує травлення. І найголовніше, під час танцю людина забуває про проблеми, піднімається настрій, що є запорукою доброго здоров'я.

Гурт Буття проводить майстер-класи з українських побутових танців щовівторка в музеї Гончара з 19 години.

Їхати метро Арсенальна, далі трол.38 чи авт. 24 до кінця. Заходите в арку і йдете наліво по діагоналі до кута.

http://www.buttia.kiev.ua/video/3apro6ennia%20do%20tanciu.html

http://www.buttia.kiev.ua/music/tanci.mp3

http://photo.i.ua/user/891166/378707/11108672/

 

Открыть | Комментариев 8

Запрошую до клюбу. Будуть танці!


Вітаю товариство з Весною! щастя і здоров'я!


Открыть

Музыка : етно  Настроение : піднесений    

Лауреати ХІІ Всеукраїнського фестивалю "Червона рута 2011"


популярна музика

ІІ преміяТетяна Радостєва(Юріїв Звенигородський Черкаська)                                                                                                    ІІІ преміяМарія Горобцова(Рогань Харківської ), Анна Шатілова (Запоріжжя)

танцювальна музика

ІІІ премія «Різні» (Хмельницький)

акустична музика

ІІ премія «Крапка» (Запоріжжя), „Вперше чую” ( Київ)                                                                                                                     ІІІ премія «Рейнмен» (Чернігів), Євген Кудлатий (Харків), «Бардрок» (Житомир)

рок-музика

ІІ премія «Рокаш» (Мукачево ), «Чумацький шлях»( Хмельницький)                                                                                            ІІІ премія«Джамп ту скай»  (Донецьк), «Калікабенд» (Київ), «Соніз» (Чернігів), «Ад фонтез» (Глухів Сумської

інша музика

І премія «ІLLARIA» (Київ)                                                                                                                                                                              ІІ премія «SЮR BAND» (Київ)                                                                                                                                                                     ІІІ премія «Оркестр Бобовата» (Ів.-Франківськ), «Рома Малеротта» (Севастополь) ,  «Забава Brass» (Кам’янець-Подільський)

 автентичний фольклор

 сольний спів

І премія Олексій Заєць (Фасове Макарівського  Київської ), Юлія Миколайчук (Рівне)                                                                                                                                                                                                                ІІ премія Сергій Гаврилюк (Степань Сарненського  Рівненської)                                                                                                 ІІІ премія  Олександра Лавренюк (м.Хмельницький),Олена Мельник   (Дроздовиця Городнянського  Чернігівської )                                               

  гуртовий спів

І премія «Сільська музика» (Рівне),«Серпанок» (Суми)                                                                                                                    ІІ премія «Дивина» (Донецьк), «Сіверські клейноди»(Чернігів), Тріо «Леля» (Рівне-Черкаси), «Михайлове чудо» (Київ), «Ладовиці»(Хмельницький), «Цімборики» (Хуст Закарпатської)                                                                                                                                                                                                                                                               ІІІ премія «Джерельце» ( Житомир), «Лілея» (Кочережки Павлоградського  Дніпропетровської), Тріо «Муравський шлях» (Харків)

виконання обрядів

І премія «Ключівські узори» (Великий Ключів Коломийського  Івано-Франківської ), «Дай Боже» ( Київ)                         ІІ премія «Щедрик» (Славута Хмельницької ), «Терниця» ( Ківерці Волинської ), «Волиняни» (Рівне)                              ІІІ премія «Витоки» (Загнітків Кодимського Одеської ), «Перлинка» (Славута Хмельницької ), «Калинонька» (Білин Ковельського Волинської ), «Вербиченька» (Нова Водолага Харківської )

 гуртова інструментальна музика

І премія  «Буття» (Київ)                                                                                                                                                                                 ІІ премія «Троїсті музики»(Рівне), «Надобридень» ( Київ)                                                                                                                ІІІ премія «Відлуння Карпат» (Замагора Верховинського  Ів.-Франківської

сольна інструментальна музика

І премія Іван Явдошняк (Чернівці)                                                                                                                                                           ІІІ премія Микола Петрованчук (Космач Косівського  Ів.-Франківської )

кобзарсько-лірницьке виконання

І премія Євген Ветрук (Херсон), Олександр Тріус (Ромни Сумської)                                                                                            ІІ премія Юрій Авдєєв (Київ), Юрій Ягусевич (Прибірськ Іванківського Київської ), Максим Трубніков (Одеса)

музики усно-писемної традиції

І премія «Хорея Козацька» (Київ)


Открыть

Музыка : етно  Настроение : святковий    

Новоліття


Щедрий вечір - свято місячної і зоряної ночі. Величаючи Місяць і зорю, прадід уводить нас у глибинніші таємниці життя, до первопочину світу на землі.
Вшанування Місяця нашими предками відоме з V тисячоліття до н.е., з часів "Трипільської археологічної культури", яка відображує найпершу в світі державу Аратту. Але місячні календарі зображувались ще на кістках мамонта - і це відповідає двадцятому тисячоліттю слов'янського етногенезу, відзначеному "Велесовою книгою".
Волхви ворожили за поверхнею місяця та зміною його фаз по так званих книгах "Лунниках". "Звіздниця" - одна з трьох книг слов'янської Веди (Вєти, яку зберегли в Родопах болгари-помаки).
Колись давно Новоліття або Новий рік в Україні-Русі розпочинався з появи на Небі першого весняного Молодика (нового Місяця), який з'являвся в день, найближчий до весняного рівнодення - Великодня, коли пробуджувалась вся природа по зимовій перерві. І наші Предки стрічали оживання своєї матері природи. 1 звичай цей був такий сильний, що ті племена, які з Оріяни (України) прибули до Північної Індії, стрічали і в Індії Новий рік у березні. І сумеріани, прибувши шість тисяч років тому з Аратти (України) на землі Месопотамії, стрічали Новий рік у березні. І археологи на сумеріанських клинописах прочитали, що "Боги світ створили у березні". Тому й щедрували: "Прилетіла ластівочка, сіла вона край віконця, стала вона прилітати, господаря викликати", або "Ой, сивая тая зозуленька усі сади та й облітала".
Щедрівка і Новий рік ніколи в історії святкового календаря не розлучались ні тоді, коли Новий рік відзначали весною, потім восени; ні тепер коли Новий рік перенесли на зиму. Разом з щедрівками, на зиму перейшли і весняні мотиви, і теми пісень, і навіть священні обряди засівання та ходіння за плугом.
Мотиви щедрівок близькі до коляд, але в них цілком відсутні мотиви про сотворення світу. Натомість переважають мотиви одруження, героїчні та оспівується праця. Щедрівки або підноворічні пісні прославляють загальну щедрість і гостинність. В традиційній обрядовості початком природного року лишився перший місяць весни – березень, коли починає розмерзатися земля, зігріта палким духом весняного Сонця-Ярила. Практично вся структура свята і обрядів підпорядковувалась основній ідеї – зустрічі весни і перелітних птахів, першому виходу в поле.
Тому основною обрядодією цього дня було засівання осель українців збіжжям із відповідними примовляннями. Із самого ранку хлопці (дівчата засівати не ходили) набирали в рукавички й кишені зерна (жито, пшеницю, овес) і починали засівати. Спочатку власну домівку, потім у родичів, знайомих і сусідів: "Ой роди, Боже, жито - пшеницю, всяку пашницю! Добридень! Будьте здорові. З Новим роком та Василем!... На щастя, на здоров'я, на Новий рік!". Господар щедро  винагороджував (особливо перших) засівальників гостинцями й грішми. Ходили інколи і цілі ватаги з козою та вертепом. Годилося також у цей день віншувати Василів.
Питання про те, коли древні слов'яни зустрічали Новий рік, ще остаточно не вирішене. Насиченість поетичних текстів колядних пісень образами весняного пробудження природи, розквітаючих дерев, буйних трав та пташиних співів - важливий аргумент на користь того, що зустріч Нового року припадала на весняне рівнодення (21 березня за сучасним календарем). Небезпідставною є також гіпотеза про те, що основою для формування новорічної обрядності був солярний культ - свято зимового сонцестояння. Але це трапилось наприкінці третього тисячоліття до н.е., коли місячні календарі поступилися першістю сонячним. Тоді ж у Аратті(особливо в приморській частині її - Оріяні) патріархальні засади остаточно переважили в суспільстві над матріархальними - і жіночий місячний культ Маланки поступився чоловічому Василю, але збереглось їх співіснування як жінки і чоловіка.
Причорноморське (кіммерійське) слово уаціля (рівнозначне з іменем Василя) значить місяць.
В щедрівках, які зберігають матріархальне втілення Місяця-Василя, співається:
Гиля, гиляСвятая Василля
На ВасиляДьяжу місила
А у ВасиляПироги пекла
Житня пугаІ рогатиє, і букатиє
Куди махнеЩедрий вечор,
Жито пахне!Добрий вечор, Василє.
Місяць - головне божество астральної тріади (Місяць, Сонце і Зоря) вважався предком народу і символізувався снопом пшениці на покуті..Слово Дідух має давнє коріння. Неважко здогадатися, що мова йде про дух діда, чи дідівський дух. За народними віруваннями духи поля і духи предків, які допомагають ростити урожай,  ховаються від женців в останньому снопові. Цей сніп урочисто несуть з поля під час обжинок, потім зберігають у коморі, або клуні до Святого Вечора, а на Святий Вечір його величають ”дідухом”,  з почестями вносять до хати, ставлять на лаві на покуті, на тому місці, де садять найдорожчих гостей. Дідух перебуває в хаті від Святого вечора до Нового року, а на Новий рік його спалюють. В давнину у  слов’ян існував звичай спалення покійних родичів. Мабуть з  димом духи предків відлітали у вирій, щоб весною знову повернутися на ниву.  В деяких селах Правобережжя залишилися звичаї влаштовувати вогнища  спільні для всієї громади. ”Закінчивши ритуальний обхід села, буковинські перебрані вже вранці йшли на роздоріжжя палити (смалити) ”діда” або ”дідуха”...  Люди вірять  що  дим від дідуха  дуже корисний, він забезпечує гарний врожай на наступний рік, оберігає дерева від морозу, захищає від шкідників. За народними віруваннями цей дим  захищає не лише дерева, але й членів родини.
 Традиційно в нашого народу був розвинений культ пращурів. У кожній родині поіменно знали й відповідно шанували до сьомого коліна всіх попередників. Вважалося, що душі (духи) предків постійно контактують з родиною, допомагають у господарській діяльності, сприяють родючості ниви, оберігають збіжжя од пожеж, повеней, градобою, стежать, щоб у родині був лад і спокій.
Колись нашим батькам-дідам Місяць уявлявся як чоловік, Сонце ж виступає як жінка:
Ясен Місяць - пан господар, Красне Сонце - жона його, Дрібні зірки - його дітки.
Ця міфологема відповідає "Шлюбному гімну індоарійської Рігведи.
Збереглася оповідка про те, що Сонце - прекрасна Панна в золотих шатах, Місяць - хлопець-молодик, котрий хоче одружитися з чарівною Панною. Саме тоді місяць і почали уявляти срібночубим струнким, бліднолицим юнаком. Та минає їхня перша любов, і Місяць закохується в Зорю. Розгнівалась Красна Панна-Сонце і своїм променевім мечем розрубує Місяць навпіл. З того часу і став Місяць щербатим.
На значному просторі України - від Карпат до Слобожанщини, Новий рік зустрічають як свято Маланки і Василя. Свято Маланки не святкує Галицьке Поділля. 
Звідки пішли назви "Маланка" та "Василь" - це в народі на дев'ятнадцяте століття забулося. Напевно, від прадавніх Макоші й Велеса - шанування яких сягає часів Трипільської археологічної культури (найпершої в світі держави Аратти, за Ю.О.Шиловим). 
Напередодні Василя, що символізував Місяця, влаштовували забавну містерію Маланки. "Водили Маланку" з хати до хати. її роль виконував, як правило, перевдягнений у жіноче вбрання меткий юнак; там, де побувала Маланка, завше створювався шарварок. В південно-західних областях України терміном Маланка визначається вся група ряджених. Ясно, що це святкування зберігає матріархальні традиції, коли й Місяць шанувався як Ма(тір) Селена та ін., тобто в жіночій подобі.
Витоки буковинської Переберії сягають прадавніх язичницьких народних святкувань. Ці театралізовані дійства, вочевидь, опираються ще на античні звичаї влаштування процесій «ряджених» Такі святкування характерні для всього східно-слов’янського світу. 
Напередодні розробляються костюми, маски, інвентар і усе в суворій таємниці, щоб ніхто ідеї не перехопив.
Ватага – від хлопчаків до поважних ґазд – перебирається в костюми та маски відповідно до сюжету. Жінки, за традицією, участі в ритуальних дійствах не беруть. Учасники обирають собі ватага на час свят. Це він вестиме Переберію куди треба, це він збиратиме защедровані гроші, а по закінченню цих днів організує забаву.
 Коли сонце схиляється ватага рушає від оселі до оселі, господарів віншуючи та відганяючи розмаїту нечисть. «Ой чинчику-Васильчику, посію тебе в городчику…», – щедрують дзвінку дівочі голоси. Отут вже є що побачити, бо почути нічого, окрім неймовірного галасу, неможливо. «Тут «ведмеді» міряються силами, «діди» братаються з «циганами», «баби» шугають малоліток, а «козаки» сюрчанням свистків намагаються надати всьому тому рейваху якийсь лад». Цю неймовірно різнобарвну, галасливу, але загалом доброзичливу і толерантну до гостей штовханину «дідів», «баб», «циганів» з «ведмедями», «жидів», «козаків», «уланів», «дохтОрів» (з наголосом на другому «о») та, власне, самих Маланок – хлопців, перебраних на молодиць. Але це – цілком традиційні образи, які протягом віків майже не змінилися, їх можна ще й зараз побачити в буковинських селах. .
 Завершальним етапом Переберії є купання більшості її учасників Люди кажуть, що завдяки цьому ритуалу вони очищаються від усілякої «скверни», яка могла до них випадково прилипнути під час нічних ходінь від хати до хати. Ніхто не пам’ятає випадку, щоби хтось із «купальників» надбав бодай банальний нежить – вода у ці дні цілюща як для духу, так і для тіла.
У ясного Місяченька є дванадцять братів - Березень, Квітень, Травень, Червень, Липень, Серпень, Вересень, Жовтень, Листопад, Грудень, Січень, Лютий. Сам вечір під Новий рік тому і зветься Щедрим і Багатим, бо всі ці брати Місяця в гостях у людей.
Природна віра наших предків була дужою; повсякденно жити допомагала віра в єдиного творця, у прадіда роду - того ж таки Дідуха-Місяця. Це улюблене українське свято є найщирішим культом місяця з його женихальними мотивами.
За віруванням наших далеких пращурів, у ніч напередодні Нового року Щедрий бог сходить з неба на селянську ниву, у селянську хату, в господарство, до худібки. Його зустрічають в хатах Дід-Ладо та духи предків, що прийшли з поля й лугів і є в цей час у дідухові-снопові, на столі у сіні й на долівці у сіні-соломі. Цей Щедрий бог усе бачить, усе чує, усе знає, але його бачать лише Ладо та духи предків, та ще худоба. Багата Кутя була присвячена богу-Сонцю та духам Лада, головне, як подяка за минулий урожай.
Створився цілий ритуал Щедрого вечора, бо на закінчення Року кожній людині хочеться заглянути в своє майбутнє, кожному потрібно проконтролювати себе: що зробив за минулий рік і що мусить зробити на майбутній. Святкові обряди мудро створювали умови для реалізації органічної потреби людини у активній співтворчості з природою, в прилученні до великого містичного життя Планети, Системи і Всесвіту, до найтісніших контактів з його світотворчими, життєдайними енергіями.
Обряди і ритуали свята - своєрідна школа, захід до пізнання світу, навчання законів і правил поведінки у ньому, виховання здатності розрізняти головне і другорядне в житті: шанувати старших, бути щедрими як природа (Щедрий вечір), сприймати працю як творчу співдружність з вищими силами і принципами.
Новорічні зрушення 
Наші предки зустрічали Новоліття 1 березня до 1492 року, а з 1492 до 1700-1 вересня.
Познайомившись з сонячним календарем Єгипту, Юлій Цезар в 45 році реформував римський календар. Новий рік святкувався тоді римлянами вже не в добу весняного рівнодення, а першого березня; після реформи Новий рік по юліанському календарю пересунувся на зиму - 1 січня. В тому році на 1 січня і 1 березня випадали молодики, що й зумовило таке рішення. 
Поступово на цей календар перейшла вся Європа.
 
 

Открыть | Комментариев 20

Музыка : етно  Настроение : святковий    

Ювілей Буття


Гурт автентичної музики «Буття» створено у 2000 р. Виконувані твори записані членами ансамблю у фольклорних експедиціях.Понад 10 років експедиційної діяльності дозволило учасникам обстежити близько 300 сіл з Київщини, Черкащини, Вінниччини, Полтавщини, Сумщини, Чернігівщини, Харківщини, Полісся, Поділля, Бойківщини, Гуцульщини та Закарпаття. Назва ансамблю походить від першого слова в ряду синонімів: буття, існування, матерія, природа, що на противагу небуттю є образом життя.

Родоначальником Буття можна вважати Дениса Бута, який грав на скрипці, гітарі, мандоліні, гармошці. В 30-і роки минулого століття він завідував сільським клубом. При клубі хор, ансамбль народних інструментів та народний театр, котрий ставив „Наталку полтавку”, „Москаль чарівник” та інші класичні вистави.

Батьківські традиції продовжив син Андрій. Він грав у багатьох естрадних та народних колективах в т.ч. в „Троїстих музиках” Василя Попадюка, фольклорно-етнографічному ансамблі „Калина”, академічному ансамблі народної музики „Дніпро”. Побував на гастролях у багатьох країнах бувшого союзу і світу.

В етногурті „Буття” сімейні музичні традиції продовжує Василь Денисович, його син Олег, донька Оксана та невістка Настя. Спочатку це був колядницький гурт, який багато років поспіль відроджував різдв’яно-новорічні обряди.

Днем народження гурту вважається виступ на фестивалі „Світовид”, на якому гурт представляв традицію акапельного багатоголосого співу. Цьому передувала робота в фольклорних експедиціях, вивчення особливостей народної постановки голосу, розшифрування і відтворення фольклорних записів.

Пізніше гурт опанував гру на музичних інструментах. Становленню колективу допомогли регулярні виступи на Андріївському узвозі.

Ансамбль має власну школу побутового українського танцю. Кожного вівторка проводяться майстер-класи для молоді, де вивчаються танці, танки, ігри.

Гурт Буття освоїв повний весільний обрядовий цикл. Люди в Києві і Фастові, Рівному і Харкові, Львові і Білій Церкві, Камянець- Подільському і Лубнах, Житомирі і Черкасах та інших містах і селах, де ансамбль проводив весілля, мали змогу зануритись у чарівний світ української обрядовості.

Тут доречно згадати ще про одного учасника Буття – Бут Ганну Павлівну. Вона і весілля може провести, а ще вона мастер з обрядового печива. Її часто запрошують проводити майстер-класи з випічки караваїв, шишок, жайворонків, покрівок тощо.

А ще Буття часом проводить майстер-класи з виплітання Дідуха, вивязування жіночих головних уборів, плетення крайок, віночків тощо. Навіть у Польщу запрошували керівників Буття Олега і Оксану проводити майстер-класи по співу.

В етноклубі музею Івана Гончара (м. Київ, вул. Лаврська, 29) відбулися вечорниці, присвячені ювілею київського фольклорного гурту «Буття». У невимушеному поєднанні та автентичному звучаннібули представлені всі напрямки діяльності гурту: веселі інструментальні награвання, ліричні протяжні пісні, інтерактивний показ фрагментів обрядів, презентація нових проектів, майстер-клас з українських танців, що занурили гостей у атмосферу народного свята.

 


Открыть | Комментариев 12

Музыка : етно  Настроение : святковий    

Лічені години до початку найбільш очікуваного фесту у Житомирі!


7 і 8-го серпня Житомир у парку ім. Гагаріна святкуватиме ”Поліське весілля”. На фольклорний фестиваль зберуться молодята і всі охочі привітати їх. На кожному кроці гостей фестивалю чекатимуть сюрпризи: майстер-класи з весільних обрядів, вишивання рушників та виготовлення ляльки-мотанки, ярмарок та етнодискотека.

Головні події розгорнуться на майданчику «Арка». У програмі фольклорного фестивалю "Поліське весілля 2010":

 - закличні пісні до весілля у виконанні фольклорних колективів Житомирської області

- урочисте відкриття фестивалю

- вітання молодят- гурт «Джерельце» м.Житомир;

- обрядова частина свята за участю професійних, аматорських та сімейно-родових колективів Житомирщини, театралізовані дійства;

- вернісаж весільних пісеньза участю фольклорних колективів Житомирської області;

- обрядово-ігрова розважальна програма;

– майстер-клас весільного танцю від київського гурту «Буття»;

- етнодискотека за участю троїстих музик, найкращих фольклорних колективів Полісся.

– урочисте нагородження учасників фестивалю;

– офіційне закриття фестивалю.

Містечко майстрів :

- виставка-ярмарок народних промислів та виробів декоративно-ужиткового мистецтва;

– виставка весільної атрибутики Поліського регіону

Головний ініціатор і організатор свята Олег Земнухов, який відкрив у Житомирі майстерню по виробництву взуття з конопель. Він зовсім недавно почав власну справу й був героєм спецпроекту Контрактів «10 ідей для свого бізнесу», опублікованого у вересні позаминулого року. Сьогодні він розповідає, як його компанія переживає рік, що для всієї планети виявився кризовим.

- Взуття й одяг із конопель українцям (іноземцям, як з'ясувалося, теж) усе ще навдивовижу, тому інтерес до нашої продукції не згасає. Багатьох приваблює те, що вона екологічно чиста. До того ж ми розширювали асортимент креативними знахідками, підживлюючи інтерес до своєї марки. Наприклад, я вже запатентував в Україні масажні устілки з конопель із полином. Ось-ось отримаю такий самий патент у Росії. Криза не завадила збільшенню продажів і 2009 році: порівняно з 2008 показниками замовлення зросли приблизно на 20%.

Єдиним «важким» моментом залишається організація виробництва матеріалу із сировини. Поки що я працюю з домотканим полотном, але готуюся до випуску спеціальної тканини для взуття в промислових масштабах.

Цього літа плануємо повторити успіх минулого року і до початку осені відкрити власний магазин у столиці.

Жителі міста та гості фесту матимуть змогу не тільки ознайомиться з цими чудовими виробами, а й придбати їх.

Гайда до Житомира!

 Українське весілля для Вас це:

·        Магічний дівочий спів

·        Весільні обрядодії

·        Троїста музика

·        Веселі ігри і танці

·        Весільні атрибути: гільце, рушники, коровай, шишки, віночки...

 

Поліське весілля, Буття, фестиваль, музика, пісні, обряди, танці, ігри, ярмарок

 

 

 


Открыть | Комментариев 11

Музыка : етно  Настроение : святковий    

ІІ Міжнародний фестиваль бойових мистецтв


В легендарній Броварщині, де зустрічалися билинні Ілля Муромець і Соловей розбійник, 25 липня  відбудеться ІІ Міжнародний фестиваль словянських бойових мистецтв «Перунів Полк». Фест розпочнеться о 10 годині в мальовничому урочищі Журавка на березі річки Любич у селі Літочки Броварського району за підтримки місцевої районної державної адміністрації, сільської ради та Спілки підприємців.

 

У програмі:

·        парад і показові виступи кращих шкіл бойових мистецтв України

·        майстер-класи з практики бойового мистецтва

·        святкування «Дня Перуна»

·        козацькі розваги

·        богатирські змаги за участі глядачів

·        екстремальні випробування: ходіння по склу, розпеченому вугіллю тощо

·        майстер-клас з українських танців від лауреата «Музичного олімпу» етногурту «Буття»

·        виступи фольклорних колективів Київщини

·        ярмарок народних ремесел

·        майстер-класи народних умільців

·        дитяча розважальна програма

·        козацький куліш, боярська каша

·        постріли з козацької гармати

·        бойові танці навколо багаття

·        стрибки через вогнище

·        вогняне шоу, святковий феєрверк

 

Броварщина багата прадавньою історією. Тут знають і поважають свою минувшину, традиції, культурні, родинні та духовні цінності, здоровий спосіб життя. Тому саме тут і проходить фестиваль, і ці ідеї покладено в його основу.

 

В гості до Фестивалю запрошено найсильнішу людину планети Василя Вірастюка. Міжнародний центр словянської відичної культури, Всеукраїнське молодіжне громадське обєднання «Характерне козацтво» та Міжнародна федерація  словянського багатоборства мають надію, що кожен гість знайде тут справу до душі, зможе не тільки спостерігати, а й приймати участь у змаганнях, танцях, чи виготовити власноруч подарунок на пам'ять.

 

Їхати в напрямку Київ-Літки-Остер, 50-ий км.

Від станції метро «Лісова» протягом дня курсуватимуть автобуси з написом «Перунів Полк».

Чудова деталь: на Фестиваль – ВХІД ВІЛЬНИЙ.

 

Довідки за телефоном +38(044)353-22-11

 

 


Открыть | Комментариев 17

Музыка : етно  Настроение : святковий    

Українська Мрія


Мрія – те, що створене уявою, витвір уяви, думка про щось бажане, приємне, або навіть нереальне, нездійсненне, фантазія одним словом. Це предмет бажань, жадань, прагнень. А якщо це Країна Мрій, тобто сторона, край, земля, місцевість, територія, держава… Така Країна зусиллями Олега Скрипки з'явилася на культурній мапі України у 2004 році.

І такою назвою відразу заявила про намір отримати нових «громадян».«Підтримка своїх і свого . Це - головне. На цьому базується будь-яка гуманітарна політика будь-якої держави » , - сказав Олег Скрипка в недавньому інтерв'ю газеті « День ».

Український фестивальний рух стає потроху на ноги, дорослішає.Він знаходиться на стику автентичної та модерної музики , народної культури і сучасного мистецтва , літературних традицій і новаторства. Цей рух охопив всю територію України, не набув, при цьому, яскраво вираженого політичного підтексту, але має чітку українську орієнтацію , дотримується курсу на збереження і культивування свого , що , втім , не заважає організаторам дивитися по сторонах і помічати цікаві світові артефакти.

Молодим, які виросли в роки незалежності вже складно собі уявити річний культурний ландшафт без фестивалів. Але найбільш суттєво події такого плану відбиваються на українських музикантах , народних майстрах та інших носіях етнічної (і не тільки) культури . Адже мистецтво , яке вони пропагують саме у фестивальних умовах , нарешті отримує шанс бути почутим , побаченим , а іноді навіть усвідомленим. Воно нарешті стає затребуваним. А цього в умовах « зашлакованості »національного інформаційного простору досягти майже нереально.

Сім років -  таки поважний вік. За цей час деякі фести спалахнули та й потухли, інші поміняли назву, розташування (стали мандруючими) і концепцію. « Країні Мрій »вдалося залишитися вірною самій собі. Вона якщо й подорожує, як, наприклад, цього року до Львова, то це не переміщення, а розширення фестивалю. Свідчення попиту на етнобуття. При тому « Країні Мрій »залишається наймасштабнішим етномузичним дійством столиці, виявилася найбільш стійкою подією з особливою формою спілкування.

Примхи погоди, фінансові труднощі, чемпіонат світу з футболу, введення плати за вхід не завадили киянам і гостям побувати на найпопулярнішомута знаковому фестивалі. Є розуміння, що культура не можежити лише на гроші меценатів. Хотілося більше державної підтримки для росту якості , підвищення конкурентоспроможністі, розвою життєвих сил цеї «примхливої дами».

Тепер гості на фестивалі відчувають себе значно більш розкутими . Їм цікавий не тільки концерт на великій сцені , вони сміливіше беруть участь у майстер -класах з танців , ляльки –мотанки, гончарства , жвавіше реагують на літературні акції , активніше цікавляться книжковим ярмарком. Одним словом , почувають себе значно органічніше у своєму ж українському середовищі,намагаючись зрозуміти культуру нацменшин і демонструвати відкритість світові і готовність до діалогу з іншими культурами .

Танці – традиційний атрибут фестивалю. Українські і литовські, молдавські і середньовічні вони сприяли молоді в інтерактивному спілкуванні. Навіть гроза, злива не стали на перешкоді непереборної жаги до руху, активності, невпинного вияву радості. Втім прогляньте фотозвіти з феста і переконайтесь!

До речі, на щорічному конкурсі вишиванок вже вдруге поспіль перемагає керівник гурту Буття Оксана Бут. Вітаємо!

 


Открыть | Комментариев 15

Музыка : етно  Настроение : святковий    

Приходьте завтра на "Країну Мрій". Потанцюємо!


Танцювальне мистецтво – одне з найдавніших проявів народної творчості.

Танець – це не просто порядок рухів та жестів, упорядкованих у часі(ритм) та просторі(композиція). Це не тільки вид мистецтва в якому художній образ створюється засобами пластичних та ритмічних рухів. Це не лише сукупність пластичних та ритмічних рухів певного темпу, характеру, які виконуються в такт певній музиці. Це музика таких рухів. Це розваги, учасники яких танцюють, мистецтво пластичних і ритмічних рухів тіла, що виконуються у власному темпі і ритмі в такт музиці, а також музичний твір в ритмі і стилі цих рухів. В кінці кінців – це розважальне зібрання, на якому танцюють, вид мистецтва, в якому основний засіб створення художнього образу – рух і положення тіла танцюриста. Це прекрасний, невимушений засіб спілкування, нагода познайомитись і подружитись з новими людьми.

 

Хочете в цьому переконатися? Приходьте завтра на «Країну Мрій» Олега Скрипки о 15 годині до Танцювального майданчика. Етногурт «Буття» проведе майстер-клас з українських побутових танців, танків, ігор. Бажаю весело провести час!

 

 


Открыть | Комментариев 14

Музыка : етно  Настроение : святковий    

Бажаєш здобути квітку щастя?!


      За ту квітку точиться нещадна боротьба світлих сил з темними духами. Лише в дні літнього сонцестояння в Купальську ніч, тільки раз на рік Перун запалює на папороті квітку щастя. В темній глушині, куди не заходить курячий голос, опівночі, з страшенним гуркотом і тріском ця вогненна квітка спалахує, вмить виростає вгору і горить блакитним вогнем, але враз і осипається. Добрі душі радіють навколо неї, а пахощі від того цвітіння розходяться по цілому лісу.

Квітка людського щастя дається лише молодим хлопцям, тільки їм віщує долю. Здобувши чарівну квітку треба негайно підрізати шкіру на мізинці лівої руки і закласти туди цвіт, щоби квітка вросла в тіло. Не треба боятися шуму, ґвалту, галасу, реготу, вишкіру страшних зубів, який вчиняють лихі сили, щоб перелякати і відняти цвіт, бо цвіт папороті – то світ блискавки Перуна, що має чудодійну силу.

Сміливцю, який встигне зірвати цю блискучу квітку відкриються всі таємниці світу, він все на світі знатиме, розумітиме мову всього живого, буде бачити , де в землі закопані скарби, не боятиметься лихих сил та відвертатиме від своєї ниви град, грім, зливи. Щасливець зможе причарувати найкращу дівчину, яка, одружившись з ним буде вічно молода і гарна, а діти здорові й роботящі.

 

18 - 20 червня у чарівній Пущі Водиці відбудеться третій сімейний фестиваль "Купальскій вінок".

Програмою свята передбачено:

  • Майстер-класи: «Жива – словянська система зцілення», «Здрава – як вести здоровий спосіб життя», «Як сотворити сімейне щастя», «Традиційне виховання дітей» тощо.
  • Тренування з бойового мистецтва «Триглав»
  • Показ моделей сучасного одягу з елементами вишивки
  • Програма «Зоряна половинка» - для тих, хто шукає собі пару
  • Змагання, ігрища, забави. Поцілити з лука, арбалету, ножем, сокирою. Кидання кілець на стіл, змагання на руках, кидання ядра, перетягування канатів та ін..
  • Спів, танці, ігри, хороводи за участі М. Гой та етногурту «Буття»
  • Давнє чарівне свято «Купала» (з 19-00 до ранку). Купайло і Марена. Дерево життя – Купайлиця. Обряд Купала. Колесо – символ сонця. Вінки, гадання. Купальське вогнище.

Фундаторами фестивалю виступили Міжнародний Центр Слов’янської Ведичної Культури та Академія розвитку людини «Родосвіт» Лади й Володимира Куровських. Організаційну підтримку фестивалю надають Слов’янський Центр «Ярило» та Центр духовної творчості «Ясна».

Учасники свята: солістка Одеської та Львівської опер Мечислава Гой, модельєр Цвітана, гурт традиційної української музики «Буття», школи бойових мистецтв: «Братство Спаса», «Артан», «Торнадо», «Черкеси», «Перун», «Перемога», «Чорноморські козаки», «Чумаки», «Великий степ».

Цього року Фестиваль буде проходити на базі відпочинку "Дніпро" в Пущі-Водиці (передмісті Києва).Адреса бази: 04075, Київ, Пуща Водиця, вул. Юнкерова, 47                                                                                                       

Вартість участі у фестивалі за два дні для дорослих – 90 грн, для дітей (від 7 років), студентів, пенсіонерів – 70 грн.

 


Открыть | Комментариев 17

Музыка : етно  Настроение : святковий    

День Ярила


Ще  за 10000 років до н. е. в історії находяться десятки прикладів написаних і висічених в камені свідчень поклоніння людини Сонцю, і зрозуміло чому. Кожного ранку, коли встає сонце, воно приносить світло, тепло і захищає людину від холоду і повної небезпек та хижаків темряви. Всі цивілізації розуміли, що без нього не виросте урожай. А життя на землі щезне. Це розуміння робило сонце самим пошанованим об’єктом у всі часи.

У день Благовісника 25 березня прокидається від зимового сну великий грім, щоб надати землі і людям зцілющої сили. То Перун змушує його розбивати обледенілі хмари мороку і тьми. Тієї пори приходить ласкаве сонце молодого Ярила, який пробудився для чарівної пори кохання та парування. Його яра сила відчувається скрізь. Кожною рослиною, першим пташиним співом Ярило поширює всеправедне світло Дажбога, щоб возвеличити ранішній весняний світ та збудити його запліднюючу силу. Буйним, пристрасним у ярінні, палаючим у любові, охоронцем від всього злого і ворожого – таким уявляли наші пращури Ярила навесні.

Нарешті весна зійшла на землю в сонячній розкішній сукні з квітів та зелені! Все повинно тепер бути у парі! Сам Ярило не може допустити самотності квітучої пори. Так і Леля, його пара, не може жити без всеохоплюючого кохання.

І вдень, і вночі ходить босоніж Ярило по полях, лісах, садах у білій полотняній одежі, з вінком  весняних польових квітів. А в руках носить серп та жмут дозрілого колосся – ознака доброго врожаю та благополуччя. Саме в цю пору виходить молодь надвечір водити хороводи і співати ярильські пісні.

Для сучасних слов'ян - Ярило символізує відродження нашої культури, сили і знань наших предків. Ярило зміцнює в нас силу духу і дає натхнення.

 Здавна наші предки шанували Ярило як покровителя землеробства, плодючості, відродження, вічного весняного цвітіння, любові, пристрасті, а якщо потрібно для захисту рідної землі, то й військової хоробрості, люті. Саме в його честь названо головного організатора святкування Дня Ярила, яке відбулося 5 та 6 червня на території Ристалища в Центрі культури та історії "Парк Київська Русь".

Слов'янський центр «Ярило» є представництвом «Академії розвитку людини« Родосвіт ». Засновники академії - Верховний Волхв України-Русі Володимир Куровський і його дружина Лада Куровська. Разом зі своїми послідовниками вони відкривають для нас безодню знань, яка близько тисячі років була закрита для слов'ян. Разом з ними ми осягаємо ведичний світогляд наших пращурів, їхню культуру, звичаї. Вчимося бути щасливими, успішними, гармонійними і славними як наші давні прадіди!

 

Почалося свято з театралізованої церемонії відкриття свята та офіційної частини.      Кожен святковий день розпочинався зі словянських обрядів "Народження Ярила", "Славлення Ярила".

Далі програму першого дня продовжив Парад учасників. Діти з Харківськогоансамблю "Щасливе дитинство" провели веселий танок "Полька з притупом" та музично-хореографічну композицію "Бариня". Грандіозним був виступ козацької рицарської школи "Арт-шоу Гопак". З глядачами проводились Словянські ігрища. Театр Парку Київська Русь"Київський Дитинець" виступив з хореографічною програмою "Словянські забави". Показ мод з елементами словянської вишивки вразив сміливістю рішень. Як завжди високий вишкіл продемонструвала школа бойового мистецтва "Братство Спаса"(Київ). Леля і Ярило, верхи на коні, благословляли глядачів зерном і квітами. Ефектними були виступи шкіл бойових мистецтв "Великий Степ" (Херсон) та  "Чумаки"(Кам'янець-Подільський) і театру моди "Сонцевіра".

Завершували денну програму українські танці під музику гурту "Буття", що знайшли гаряче схвалення глядачів та інтерактив "Козацькі забави".

Нічна програма включала хореографічне-балетне шоу "Словянські хороводи" у виконанні  Театру Парку Київська Русь"Київський Дитинець", святковий феєрверк та феєричне фаєр-шоу.

Програма другого дня розпочалася виступами дитячих ансамблів "Щасливе дитинство" і "Соловейки",  які показали хореографічні композиції та чудовий спів.

Бойові мистецтва «Триглав», «Спас», «Бойовий гопак» продемонструвалиучасники шкіл бойових мистецтв "Школа Перемоги"(Дніпропетровськ), "Братство Спаса"(Київ), "Торнадо"(Прилуки), "Великий Степ" (Херсон), "Перун"(Маріуполь).

       Сучасні школи слов'янських бойових мистецтв відроджують традиції і знання  характерного козацтва. За переказами, характерники відрізнялися надзвичайною живучістю навіть у найважчих умовах і глузливим ставленням до смерті і небезпеки. Крім того, характерникам приписувалися типово магічні атрибути: здатність обертатися в звірів і птахів, пророкувати майбутнє, заговорювати та інше. Характерники за допомогою магічних заклинань могли змусити ворогів вбивати один одного. Навіть стихії коритися характерникам. Їм були підвладні вогонь, вода, земля і повітря. Кажуть, вони могли розігнати хмари, викликати грозу або, навпаки, заспокоїти розбурхану стихію. Не дивно, що в народі говорили: «Запорізький козак може обдурити самого чорта».

Гопак - бойовий стиль українських козаків, що поєднує ударну та борцівські техніку з пластикою танцю не поступається кун-фу. Для техніки характерні удари як руками, так і ногами, часте використання захисних блоків і больових захоплень, а також робота холодною зброєю від селянського серпа до двосічного меча.

Сучасні козаки, які займаються Триглавом, володіють системою побудови рухів - своєрідної павутиною бойових траєкторій, яка дозволяє виконати будь-яку дію, а при потребі - відтворити техніку будь-якого стилю. Рухи при цьому перетворюються на удар чи кидок, з'єднуючись з рухами супротивника, який таким чином ніби «сам завдає собі удар».

Вершник  на білому коні, у вінкуз весняних польових квітів на голові (саме так наші предки уявляли Бога весняного сонця) об'їжджав навколо арени перед кожним виступом, благословляючи всіх учасників фестивалю.

Завершували свято народні музики "Буття". Їх виступ складався з двох частин. Спочатку були запальні українські танці, повіяло справжнім українським ароматом. Потім – народні ігри та хороводи. Нестримний потік ігор та забав розбурхав і молодих, і літніх, і дітей. Всі кружляли з ярим завзяттям всеохоплюючого кохання. Народні танці, хороводи мають свою красу і свою особливу мову, яка завжди свіжа, нова і мила, вони наповнюють душу естетичним задоволенням так, як і всяка народна творчість, і не втомлюють.

 

 


Открыть | Комментариев 8

Музыка : етно  Настроение : святковий    

Йдемо на рекорд!


Благодійна організація "Слов'янський фонд" презентує проект "Парк Київська Русь" — Центр культури та історії Києворуськоїдержави. Його мета: створення історико-культурного туристичного комплексу та атмосфери Київської Русі V-XIII століть на основі наукових даних.  Втілюється проектв районі річок Рось і Стугна біля села Копачів Обухівського району Київської області, що за 34 км від Києва.  Загальна площа парку - 50 гектарів. Це відтворення історії, культури, архітектури, традицій та обрядів, народних ремесел, тощо.  Реалізація проекту дасть можливість нашим сучасникам поринути в епоху Середньовіччя, відчути свої витоки, звязок часів, спорідненість з далеким минулим.

 

Центральним об’єктом Парку є Дитинець-Кремль Стародавнього Києвау масштабі 1:1. В рамках проекту буде відтворено його просторово-архітектурний вигляд у повному обсязі. На території будуть відбудовані стародавні будівлі, жодна з яких не зберіглась до нашого часу - оборонні споруди, палац князя Володимира, палац княгині Ольги, Федорівський монастир, Десятинна церква, Ярославів двір, Ротонда, Гридниця та ін. Це не звичайний музейний комплекс, а живе місто з вулицями, ярмарками та городянами, в якому максимально достовірно та природньо буде відтворена атмосфера давнього Києва. В Центрі культури та історії «Парк Київська Русь» будуть втілені усі особливості багатогранного історичного феномену, що зветься Києворуська держава.

Як повідомив заступник начальника експертно-аналітичного управління Міжпарламентської асамблеї СНД Костянтин ПШЕНКО в коментарі кореспонденту УНІАН представники дев'яти країн-учасників асамблеї СНД мають намір підтримати розвиток "Парку Київська Русь"."Такий історичний проект - єдиний на території СНД. Коли ми обговорювали на комісії цей проект, всі країни і їх представники - а це і депутати парламентів, і спікери - всі треті особи країн СНД, підтримали цей проект. Ми маємо намір прийняти низку відповідних документів про підтримку "Парку Київська Русь". Це говорить про значущість цього проекту не лише для України, але і для всього СНД ", - підкреслив К. ПШЕНКО.На його думку, "Парк Київська Русь" - "це те місце, де історія об'єднує".

 "Проект"Парк Київська Русь"важко переоцінити. Він спрямований на відродження і популяризацію української культури та історичної спадщини. Я думаю, на рівні Київської області буде прийнята програма, в якій будуть передбачатися заходи щодо «Парку Київська Русь", - сказав депутат Київської обласної ради Сергій ЗІМІН.

Нині на території  10 гектарів"Парку" відтворюється Дитинець Києва часів V-XIII століть з максимальною історичною достовірністю, використовуючи всі існуючі на сьогоднішній день наукові, археологічні, етнографічні дані. Вінприваблюватиме туристів з усього світу і сприятиме поліпшенню іміджу України на світовій арені.

Бюджет проекту складає 350 мільйонів доларів. Перший етап будівництва планується завершити до Євро-2012, а весь проект - через 7-9 років. Вчені називають "Парк Київська Русь" культурною столицею східнослов'янської цивілізації. Творці ж очікують, що після закінчення будівництва проект стане туристичною меккою України, передає «УНІАН».


На території комплексу нині відбувається III Міжнародний фестиваль "Парк Київська Русь". Він  проходить з 24 квітня по17 жовтня і претендує цього року на звання самого тривалого заходу культурного характеру на Україні та в усьому світі. Фестиваль сприяєрозвитку туризму в Україніпланується, що ця культурна подія приверне в цьому році близько 300 тисяч відвідувачів.

"Ми вирішили подовжити терміни проведення фестивалю, для того, щоб якомога більше людей відчули атмосферу житті давньої Русі, усвідомили, що Стародавній Київ є стовпом світової культури. Фестиваль стане культурним феноменом року - самим яскравим і тривалим заходом не тільки на Україні, але й в усьому світі - про подібний досвід сезону свят і видовищ не заявляв ще ніхто", - зазначив президент благодійної організації"Слов'янський фонд"Володимир Янченко.   

"Унікальна атмосфера, колорит, активний відпочинок - поєднання, яке підкорить найвибагливішого туриста. Театралізовані вистави, виступи каскадерів, музичних колективів різних напрямів, народні обряди, лучні турніри і окрема програма для дітей - лише невеликий перелік розваг, які в цьому році будуть запропоновані гостям "Парку", - вважає він.

За словами організаторів, цього року у фестивалі "Парк Київська Русь" візьмуть участь більше 10 тисяч артистів різних жанрів з України, Росії, Білорусі, Польщі, Франції, Німеччини, Австралії, США та Канади. Учасники фестивалю відтворять події та атмосферу минулого в театралізованих дійствах - вони постануть в образах богатирів, лицарів, князів, скоморохів, кочівників і вікінгів.А жонглери, каскадери, артисти музичного та танцювального жанрів представлять свої найкращі шоу. Гостями ж заходу стануть представники культурної, наукової, дипломатичної та бізнес-еліти України, СНД та Європи.

Відвідувачі "Парку Київська Русь"зможуть взяти участь у народних гуляннях, маскарадах, побачити виступи етноколективів країн СНД і Європи, - богатирські бої і лицарські турніри, показові виступи каскадерів, вогняне шоу, турнірлучників. Також на території Парку буде працювати ярмарок з широким асортиментом сувенірної продукції народних майстрів. Також бажаючі зможуть повчитися народних ремесел у ковалів, майстрів з різьблення, вишивальниць, і пройти каскадерський майстер-клас.

 

Найбільш яскраві події фестивалю заплановані на вихідні дні. 5-6 червняв "Парку Київська Русь" відзначається слов’янське свято День Ярила.

 

Автор проекту зазначив, що метою проведення фестивалю є популяризація давніх народних традицій та обрядів, демонстрація різноманітності і багатства нашої культури. В. Янченко сказав, що однією з таких традицій є святкування Дня Ярила, який у слов'янській міфології є богом Сонця і родючості.

Автор проекту зазначив, що метою проведення фестивалю є популяризація давніх народних традицій та обрядів, демонстрація різноманітності і багатства нашої культури. В. Янченко сказав, що однією з таких традицій є святкування Дня Ярила, який у слов'янській міфології є богом Сонця і родючості.

"Під час свята ми зануримося в старообрядні традиції наших предків, які дотепер живуть у нас. Ми намагаємося відстежити зв'язок між поколіннями, між минулим і сучасним. Вже пройшов фестиваль "Київська Русь XIII століття", попереду - фестивалі "Билини стародавнього Києва" IX-XI століть, "Битва XV століття". Ми хочемо продемонструвати, наскільки різноманітна і багата наша культура. Саме тому виникла ідея відтворити давні народні обряди", - сказав В. Янченко.                    

 

Масштабні театралізовані вистави з нагоди свята відкриють для вас магічний світ прадавніх обрядів. На вас чекають захоплюючі історії та запальні хороводи, демонстрація прадавніх єдноборств і яскраві покази етнокостюма, а також народні ігри та забави, майстер-класи з народних ремесел, середньовічний тир і багато чого іншого.

У програмі

- театралізовані обряди

- демонстрація давньослов'янських бойових мистецтв

- майстер-класи зі стрільби з традиційного лука

- ярмарок майстрів

- майстер-класи з народних ремесел

- народні ігри, танці та забави

Також організатори повідомили, що в програмі свята будуть театралізована постановка "Народження Ярила", стрибки через вогонь, танець "Зустріч Зими з Весною", виступи київського етногурту "Буття", школи бойових мистецтв "Великий степ", хороводи з гостями свята. Під час свята свій талант покаже співачка Мечислава Гой.                                                                                                                                                

Виступи музичних колективів, покази етномоди, ярмарок майстрів, різноманітні майстер-класи і хороводи біля вогнищ також покликані розважати гостей і створювати атмосферу свята із середньовічним колоритом. На території Парку можна замовити екскурсію, фотосесію у середньовічних костюмах, покататися на конях та скуштувати страв давньоруської кухні.

 Програма заходів розрахована на широку аудиторію. Дорослі та діти, кияни, гості столиці і країни матимуть змогу добре відпочити, набратися вражень і дізнатися про щось нове з історії Стародавнього Києва. Це можливість подорожувати в часі, поринаючи в життя, культуру та побут наших пращурів.

Дістатися до «Парку Київська Русь» з Києва можна за 45 хвилин. У вихідні дні з 09.00 у напрямку "Парку Київська Русь" курсують автобуси від станції метро "Видубичі" ((зупинка біля "Фуршету")). Інтервал руху - 30 хвилин. Ціна проїзду - 20 грн. Вартість квитка у фестивальний день - 80 грн., Дитячий квиток коштує 50 грн., Для дітей до 7 років - безкоштовно.

 

 

 


Открыть | Комментариев 13

Музыка : етно  Настроение : веселий    

Ви щасливі?


Людина народжена для  щастя. Його кожен розуміє по своєму. Маючи в серці  відчуття покою, впевненість в своєму майбутньому, очікування радості  в момент пробудження – чи можемо назвати це щастям?

Мабуть не всі  дадуть ствердну відповідь. Чому люди незадоволені життям? Чому не можуть бути просто щасливими?

Засоби комунікації щоденно виливають на нас потоки негативної інформації,  на роботі – проблеми і непорозуміння. Економічні  протиріччя, сімейні негаразди, етнічні забобони, екологічні катастрофи, релігійні війни і тому подібні проблеми просто пере грузили нашу маленьку планету. Про людей, які страждають, і людей, які насолоджуються стражданнями інших, про людей, які багатіють, і людей, які розоряються, про гнобителів і пригноблених дізнаємося практично моментально, де б то не проходило.

Світ стає розрізненим і чужим, життя ускладнюється. Ми опинилися в хаосі, а світові проблеми все поглиблюються.

Може цього не уникнути, зважаючи на національні та расові особливості, не сприйняття  незвичних речей і опір всяким поясненням. Чи можливо зупинити безперервний потік бід і страждань?

Знаменитий японський вчений і цілитель Масару Емото пропонує просте вирішення всіх проблем. Зважаючи на те, що людина – це вода, їй для здоровя і щастя потрібно очистити воду, тобто всі рідини нашого тіла.

Вода чиста, допоки рухається. Коли вода (кров) перестає текти, тіло починає розкладатися, а якщо кров в мозку зупиниться, це може загрожувати життю.

Причиною зупинки є застій емоцій. Сучасні дослідження показують, що стан свідомості безпосередньо впливає на стан тіла. Коли ви живете повним життям, отримуєте від нього задоволення, ви почуваєтесь краще і в фізичному плані. Ваші емоції протікають через ваше тіло, ви відчуваєте почуття радості і рухаєтесь назустріч фізичному здоровю. Рух, зміни, течія – це і є життя.

Вода це життєва сила. Завдяки воді, яка переноситься кровю та іншими рідинами організму, поживні речовини циркулюють по нашому тілі. Цей потік води дає можливість жити активним життям. Вода в тілі – переносник енергії. Тому так важливо, щоби вода завжди залишалася чистою.

Гомеопати використовують цю властивість для лікування хвороб. Наприклад, симптоми отруєння свинцем полегшує  вода, яка містить той же свинець в дуже малих концентраціях. І чим більше розведення, тим більший ефект. При таких концентраціях сама речовина вже практично відсутня, але вода зберігає її властивості. Тут використовується не сама речовина, а інформація про неї, скопійована і збережена у воді. Саме вона і стирає інформацію про симптоми, викликані отрутою.

Вода циркулює навкруг землі, протікає через наші тіла, зберігаючи пам'ять. Океани і льодовики вміщують у собі мільйони років історії планети. Зрозуміти воду – значить зрозуміти всесвіт, всі чудеса природи, саме життя.А ще чим краще ви зрозумієте воду, тим складніше вам буде заперечувати існування Бога.


Открыть | Комментариев 14

Музыка : етно  Настроение : веселий    

Нумо, браття, у танок!


Чи знайома Вам така ситуація, що як тільки Ви чуєте музику, Ваші ноги самі мимоволі починають пританцьовувати?

 

А чи траплялося Вам пуститися в танок просто тому, що неможливо було встояти на місці?

 

 

 

 

Танок (пляс, коло, танчик) – народна гра, учасники якої, узявшись за руки, рухаються по колу, співаючи і танцюючи (російське – хоровод, пляска). Це найдавніший вид танцювального мистецтва, рештки давніх сільських обрядів і ритуалів, що мали магічне значення. Танок суміщає драматичну дію з перетанцовкою, піснею. Зміст, функція і форма цих танків очевидно і безумовно змінилася з тих часів.

Багато науковців вважають, що такий засіб комунікації, як танок, почали використовувати ще задовго до виникнення мови. Він виражав найважливіші аспекти культури.  Саме танок допомагає людині розказати все, що можна і неможна розказати словами; сприяє розвитку свідомості, розуміння себе. Рух змінює відчуття. Ці змінені фізичні відчуття загострюються у танці, забезпечуючи той базис, на якому з’являються та виражаються почуття. Те, що знаходилося на несвідомому рівні, часто кристалізується в неопосередковане почуття та особистісні переживання.

Танець – рід, вид танка, дуже важливий вияв людського спілкування. Системи експресивного руху людського тіла органічно вплетені в життя кожної культури. На жаль наука про танець в його культурному оточенні – етнохореологія – менш розвинута, ніж споріднені дисципліни. Це пояснюється низьким статусом танцю взагалі, а частково – складністю опису. В порівнянні з музикою, де досконалі системи нотації використовуються сторіччями, нотації танцю виникли недавно і недоступні широкому колу любителів танцю.

До народних танців відносяться дві великі категорії: танці первинного побутування (побутові танці) та танці в їх вторинному існуванні (наприклад, сценічні). З одного боку існують оригінальні сільські традиції, з іншого – відбувається процес відродження та обробки цих традицій.

Танці в їх первинному побутуванні є складовою всього громадського життя даного суспільства. Їх форма змінюється та підлягає імпровізації в певних культурних рамках. Танці вивчаються безпосередньо в своєму культурному середовищі. Танцюрист сприймає спочатку загальний настрій та стиль танцю, часто ще з дитинства. Пізніше він може свідомо чи несвідомо повторювати окремі елементи танців.

На відміну від перших, танці в їх вторинному існуванні вже не належать до всієї громади, а лише до деяких окремих її представників чи підгруп. Фігури танцю закріплюються . Танцюрист мусить вивчати всі кроки, і лише після того починає освоювати стиль танцю.

Зрозуміло, що певні танцювальні традиції існують переважно в їх первинному контексті як, наприклад, на сільських весіллях. Інші, навпаки, побутують здебільшого в своєму вторинному існуванні. Сценічні танці, хоча й походять від побутових, вони модифікуються і ускладнюються для театральних цілей.

У ХХ столітті український танець в своїй сценічній традиції завдяки привабливим, динамічним та складним формам здобув широке визнання в Україні і світі. Український танець, наприклад, став помітним явищем канадської культури, займаючи поважне місце під час великих багатонаціональних гала-концертів і фестивалів.

Побутові танці проходили в досить неформальній манері. Діти і дорослі перемішувались на танцювальній площі. І ніхто особливо не доглядав за малюками, що потрапляли всім під ноги. Танки, ігри і танці наш народ водив спершу під пісню. Інструмент як чинник, що підтримує ритм танцю увійшов у вжиток пізніше. Під пісню й тепер танці водяться вільніше і охотніше, ніж під інструмент.

Музику виконував оркестр з трьох інструментів. Була скрипка, цимбали та «решето» - різновид бубона з ручкою. Бубніст потирав своїм великим пальцем шкіру бубона, чи просто тряс ним у ритм. Інколи в тому складі міг бути і бас. Пізніше склад музикантів розширився з включенням до оркестру кларнетів, труб та барабанів.

Найбільшою популярністю в Україні користується гопак. Крім того в різних місцевостях популярними були також козачок, тропак, коломийка, коробочка, карапет, голуб, полька, ганзя, бондарівна, чумак, чабарашка, ганна, роман, раки, рибка, василиха, тетяна, сидір, бички, журавель, забалкан, шевчик, сучок, дрібушка, тощо.

Без пісні чи музики танцю нема. Від них залежить темп і характер танцю. Пісня, мелодія, танець – одне гармонійне нероздільне ціле. Коли співак, чи музика сам любить танець, він може захопити всіх так, що кожного потягне в танець.

Коли музика справжній артист, він примусить кожного танцюриста вести танець бажаним темпом. Танцюрист при цьому поведе танець красиво і принадливо з ясними і пластичними рухами. Їх легко можна буде перейняти і вивчити іншому. Слава про хороших музик розходиться швидко. На весіллях чи забавах все наче зачароване – там і танець хороший і забава весела.

Справжній народний танець – не бездушна, показна еквілібристика, не танець заради танцю, а своєрідний прояв емоцій пластичною мовою хореографії. В народному танці все повинно співати – голова, руки, ноги, плечі, душа. Технічно виконувати рухи це ще не танець. Танець – це щось внутрішнє. Танець має жити у виконавці, інакше це буде набір танцювальних рухів. У всьому повинна відчуватись життєва правда, аби був органічний зв'язок між рухами і внутрішнім станом, який необхідно ними виражати.

В танцювальне коло потрібно входити з піднесеним настроєм, коли людина відчує в цьому необхідність, коли їй дуже захочеться танцювати, коли без танцю просто не обійтись. Це бажання повинно виходити з глибини душі, відчуватися у всій постаті танцюриста, його поставі. Кожен рух танцюриста має бути наповнений, глибоко осмислений. Танець при цьому оживає і знаходить своє втілення у майстерних рухах танцюриста. Ось тоді танець буде танцем!

Гурт Буття з перших вечорниць, які організовував Олег Скрипка, проводить серед киян (і не тільки) роботу по відновленню танцювальних традицій українців. Нині по вівторках відбуваються майстер-класи з українських танців, ігор, танків. Це тренінги з танцювально-рухливої терапії. Це метод психотерапії, у якому тіло є інструментом, а рух – процесом, який допомагає людям пережити, розпізнати та виразити свої почуття та конфлікти. Тілесні рухи людини розглядаються як відображення її внутрішнього психічного життя та взаємовідносин з оточуючим світом. Танцювальна терапія базується на передумові, що тіло та психіка взаємопов’язані. Музики Буття впевнені, що ментальні та емоційні проблеми представлені у тілі у вигляді затискачів та рухливих патернів. Акцент такої терапії робиться на тому, як людина відчуває своє тіло та рух. І не варто хвилюватися через те, що ви не вмієте танцювати та зважати на  те, як ви виглядатимете під час танцю.

Тож, можна зробити висновок, що танц-терапія – це дуже ніжний та делікатний спосіб вирішення особистісних та соціальних проблем. У ході тренінгового заняття за допомогою танцю  молодь має змогу  виразити почуття та емоції, які їх турбують, поділитися ними з іншими учасниками танц-процесу; згуртуватися та відчути себе єдиним організмом. Обрати собі пару та навчитися взаємодіяти з нею під час танцю. Інформація  на сайті www.buttia.kiev.ua.

 

 

 

 

 


Открыть | Комментариев 16

Музыка : етно  Настроение : святковий    

Пам'ятник закоханим ліхтарям


За найпоширенішою легендою римський імператор Клавдій II у 269 році заборонив своїм легіонерам одружуватися, щоб сім'я не відволікала воїнів від думок про благо імперії. Однак молодий священик Валентин таємно вінчав коханих. За непослух священика схопили і ув'язнили.

 

Сидячи у в’язниці, Валентин закохався в сліпу дочку тюремника і писав їй записки. Користуючись своїми медичними знаннями, він вилікував її сліпоту. Священника стратили.

Пізніше католицька церква проголосила Валентина святим усіх закоханих. У 496 році Папа Римський Геласіус оголосив 14 лютого (день страти) Днем Святого Валентина.

Всесвітнє свято освідчень в коханні відмічають в багатьох країнах світу. У Західній Європі свято відзначається з ХШ століття, в США - з 1777 року. Закохані, чи близькі люди признаються в коханні і дарують один одному приємні подарунки та листівки-"валентинки", прикрашені сердечками, трояндочками, котенятами, ангелками, що цілуються, або голубками.

У Данії закохані посилають один одному засушені білі квіти і "валентинки" без підпису.

У Великобританії незаміжні дівчата пишуть на маленьких папірцях чоловічі імена і кидають папірці в ставок або річку. Ім'я судженого дівчина прочитає на  папірці, який припливе першим. Хлопці такі ж клаптики паперу з імена знайомих дівчат складали в шапку. Чиє ім'я витягнув, та і буде його Валентиною увесь рік.

Валентин для німців - передусім покровитель божевільних. Вони прикрашають цього дня психіатричні лікарні яскраво-червоними стрічками.

Французи в день Святого Валентина дарують коштовності та пишуть "валентинки" як любовні послання-чотиривірші.

Італійці назвали день"солодким" і вручають коханій подарунки, в основному солодощі.

Поляки цього дня відвідують Познаньську метрополію, де за повір'ям, покояться мощі Святого Валентина, а над головним престолом знаходиться його чудотворна ікона, яка допомагає в любовних справах.

Цього дня американки роблять пропозицію своїм коханим, від якої відмовитись хлопець, за традицією, не має права. В разі відмови, як компенсація може бути червона сукня.

У Японії головний атрибут дня Святого Валентина – шоколадки, в пам'ять про кондитерську компанії, яка започаткувала свято в 30-і роки ХХ століття. Чоловіки влаштовують змагання на найгучніше освідчення в коханні. Вони ж отримують більше подарунків, ніж жінки.

На Ямайці влаштовують цього дня весілля з бурхливими гуляннями.

У Саудівській Аравії свято заборонене. Покарання за порушення - великий штраф. Категорично заборонено торгувати цього дня червоними трояндами, плюшевими ведмедиками, "валентинками", іншою символікою свята.

Для України ж День покровителя усіх закоханих – нове свято, проте, вже досить масове. Зароджуються свої традиції. Наприклад, 12 лютого 2010 року на площі Незалежності в Києві відкриють Пам'ятник закоханим ліхтарям.

Як повідомили в прес-службі скульптора, автора проекту Володимира Білоконя, композиція є лавкою, на якій, обнявшись, сидять закохані ліхтарі. Також до них може підсісти будь-яка інша пара. "Адже, призначивши побачення саме в цьому місці, закохані можуть бути упевнені що їх почуття ніколи не охолонуть", - відмітила помічник скульптора.

 

Ваша думка про свято: 

- Чудова нагода привітати ненаглядних;

- Це свято нам нав'язують;

- Прекрасна нова традиція;

- Нам вистачає своїх свят;

- Ваш варіант


Открыть | Комментариев 21

Музыка : етно  Настроение : романтичний    

ВУЛИЦЯ


На вулиці скрипка грає,
Мене мати не пускає…
З народної пісні
 
     Вулиця (Музики, Вигін), давній народний звичай сільської молоді збиратися надворі для розваг весняною та літньою порою, від Великодня до Семена. Вулицею керували старший парубок («трутень») і дівчина («паніматка»). Це клуб молоді, що гуртується на культурні розваги щонеділі та вечорами в будні дні після праці. Збираються «на горбочку», «в дубках», «на майдані», «на луці». Коли велике село, то Вулиця відбувалася на кожному кутку.
      Хлопці та дівчата починають щодня виходити на вулицю, сходяться в певному місці на степок або розлоге місце біля церкви і співають веснянки у формі величання двох гуртів: парубочого і дівочого, що протиставляються одне одному.
     Магічні та інші дії:
-         Крутили веретено, щоб і Вулиця так же крутилася;
-         Варили у шкаралущі від яйця кашу і закопували її на тім місці, щоб було на Вулиці молоді, як зернят у каші;
-         Проштрикували чобіт голкою з ниткою і ходили вулицями, тягнучи голку, щоб Вулиця  ніде не збиралася, окрім вибраного місця, та забивали тут голку гострим кінцем угору;
-         Палили деркача і посипали Вулицю попелом, щоб нею дерлася молодь з чужих кутків;
-         Якщо парубок не хотів ходити на Вулицю, дівчата палили обручі з діжки і попелом пересипали ворота парубкові;
-         Парубки викликали дівчат свистом,співом або грюкали у ворота. Якщо дівчина не хотіла виходити на Вулицю,  парубки мастили їй ворота дьогтем. Іноді виймали ворота і заносили на вигін та робили інші прикрощі
     Приходили в святочні дні й батьки помилуватися з гарних танців та послухати молодечих веселих пісень.
     Молодь тут знайомилась, приглядалися один до одного, підбиралися пари до одруження. На Вулиці стояли окремо: хлопці з одного боку, а дівчата з іншого.
Парубки залицялися до дівчат, співали пісні, оповідали анекдоти, танцювали, водили хороводи та проводили ігри. Дівчата розповідали казки ( в будні дні), оповідали про сільські новини, особливо про події, грали в Просо, Подоляночку, Зайчика. Разом з хлопцями співали, жартували, грали в Чехарду, Тісної баби. На Вулиці їли насіння з соняшників та гарбузів.
     В неділю та свята на Вулицю приходили троїсті музики – скрипка, бубон та цимбали, а ще раніш дудка( сопілка) і цимбали та бандура. В деяких місцевостях – дуда.
     Танці проводились досконалі, навіть витончені, незважаючи на невідповідні умови. Це мистецтво було настільки розвинене, що й з міст приходили в святкові дні помилуватися на «ловкі» шляхетні танці молоді та послухати гарних пісень. Особливо популярними були танці; козачок, шумка, метелиця, - пізніше – полька, вальс.
      Кожен парубок наймав дівчині танець та давав музикам гроші і разом з ними танцювало близько 20 пар.
     До дуже старих форм флірту належать передирки молодецької і парубоцької громад. Це коли громади по черзі співали приспівки гумористичного змісту.
     На Вулиці відбувалися зібрання. Парубоцька громада, наприклад, обирала на зиму отамана – Березу; умовлялися про бешкети, коляду, вечорницьку хату, складчину тощо.
     Взимку проводились досвітки та вечорниці.
    

Открыть | Комментариев 12

Музыка : етнічна  Настроение : фестивальний    

Всеукраїнський фестиваль традиційної культури "Рожаниця"


Два фестивальні дні 3  і 10 жовтня  – два етнографічні свята: «Жнива» – територія церкви Богородиці Покрови на Подолі (вул. Покровська, 7) і «Традиційне весілля» – село Бобриця ( їхати маршрутками № 749, 824 від метро Нивки )
 
Виступали етно-гурти первинної традиції з різних областей України. Вони демонстрували, наприклад, весільні обряди, магічні весільні співи, атрибути. Цікаво було спостерігати (і порівнювати) за регіональними особливостями. Перед глядачами розгорталися справжні народні вистави.
 
Діти показували жнивний цикл. Три години йшло це величне дійство.
 
Запамятався етнографічний колектив «Дніпро» під керівництвом заслуженої артистки України Олени Кулик.
Порадували глядачів свіжоспечені лауреати фестивалю «Червона Рута»(м.Чернівці) «ПоліКарп», «ТаРута», «Даха Браха» а також АСТАРТА & НЕДІЛЯ, Катя Chilly.
 
Етногурт "Буття" втретє прийняв участь у фесті "Рожаниця". Цього разу гурт представив нові танці, яких не було на дисках "Танці Буття", "Українські побутові танці". Мастер-класи в Києві і в Бобриці пройшли успішно. Молодь оцінила цікавий перекрут в «Житомирській ойрі», гумор в танці «Печене порося», складність пятиколінної «Кадрилі», оригінальність «Плескача», рухливість «Карелофінки»…
 
Ярмарка, майстер-класи, дідух, обрядодійства, уже традиційне розмальовування учасниками 35 метрового полотна, Дерево Роду…та хіба все перелічиш!
 
Велика дяка засновнику та ініціатору фестивалю «Території самобутнього етнічного мистецтва «Театр Човен», Благодійному фонду «Рожаниця», а також Державні службі у справах сім'ї та молоді України, Відділу культури та туризму Києво-Святошинського району, Сільській ради села Бобриця Києво-Святошинського району Київської області, Київському обласному училищу культури та мистецтв і всім коллективам та учасникам, що прийняли участь у святі.
 

Открыть | Комментариев 14

Музыка : етно  Настроение : фестивальний    

Фестиваль кобзарського мистецтва "Козацька ліра"


 
Перший фестиваль кобзарського мистецтва «Козацька ліра» відбувся в суботу 4 липня 2009 року в селі Стрітівка Кагарлицького району Київської області. Організатор дійства – Міжнародний Фонд «Єдиний світ». Автором ідеї та ініціатором фестивалю став член правління Володимир Макієнко, який уже більше року опікується єдиною в УкраїніСтрітівською вищою педагогічною школою кобзарського мистецтва. Власне і сам фестиваль присвячений 20-річному ювілею школи. «На випускному вечорі минулого року, в спілкуванні з викладачами, якось непомітно виникла ідея проведення цього літа кобзарського фестивалю, сказав парламентарій і додав: «Ми зробили звичайну справу – підтримали українські традиції, оскільки живемо в Україні. Ці традиції повинні сприйматися не тільки у нас, але і в усьому світі, тому що ідентифікують нас як націю. Ми молода держава, через місяць нам буде усього 18 років, але наш народ дуже стародавній і ми повинні оберігати всі його досягнення – це допоможе нам стати сильними і могутніми».
Погодився з колегою і голова правління Міжнародного Фонду «Єдиний світ» Едуард Прутник: «Нас цікавить усе, що складає історію і духовну культуру України – все, що є основою нашої нації. Ми повинні взяти від світу найкраще, зберігши при цьому свою індивідуальність».
Українське кобзарство - унікальне явище народної музичної культури, яке є носієм глубинних джерел українського єпосу. В Україні здавна існували традиції кобзарських шкіл гри на кобзі, бандурі, лірітаінших народних інструментах.
Фестиваль проходив у мальовничому місці з чудовими краєвидами. Під час та по закінченню дійства відбулися народні гуляння, ярмарок-майстерня, катання на конях, купальське вогнище та інші розваги. Гості фестивалю мали нагоду скуштувати національні страви та напої.
Фестивальна територія дуже компактна: на косогорі лавки для глядачів, велика сцена з навісом. За сценою, внизу – галявина на якій спеціально до свята викопана криниця і споруджено симпатичного журавля. Далі – загата, за якою мальовничий став, алеїде продавалися сувеніри і стояли намети з продуктами. Створилася неповторна атмосфера домашнього затишку.
На сцені відбулася велика концертна програма, нагородження молодих та знаних талантів, політиків та представників влади, які в різні роки зробили внесок у відродження та становлення кобзарства, як духовної спадщини українського народу. Особливо сподобався виступ знаного поета, Героя України Бориса Олійника, що як голова Українського фонду культури був одним із засновників Стрітівскої школи. Вела програму заслужена артистка України Ірина Шинкарук. В кінці концерту вона, разом із своїм прекрасним балетом, прийняла в ньому участь вже як співачка.  Запамяталося театралізоване дійство під звуки літаврів «Як козак ставав кобзарем», а ще святковий феєрверк з кольорових димових стрічок і безлічі крихітних українських прапорців, прикріплених до яскравих кольорових парашутів.
Кульмінацією видовищного свята стало одночасне виконання 176 кобзарями української народної пісні на слова Т. Г. Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий».  Встановлено новий рекорд України як наймасовіше виконання кобзарської пісні.
На галявині усі охочі могли взяти участь у «Козацьких розвагах», що проводило Братство козацького бойового звичаю «Спас» з Могилянки.
Центральне місце на галявині було відведено Київському етногурту «Буття». Спочатку майстриня Ганна Павлівна разом з жіночим складом Буття і бажаючими дівчатами провели вінкоплетення. Потім почався майстер-клас з українських танців. Постійно звучала автентична музика у виконанні гурту.
Тут же в двох казанах готувався козацький куліш. Керував процесом козак Василь. Це та людина, яка нещодавно приймала участь у походах на козацькій чайці по суворому Балтійському морі. Приємно отримати їжу з рук знаменитого козака!
Для дітей були облаштовані майданчики, де виготовлялись птахи, витинанки, іграшки.Глядачі не залишилися байдужими до робіт на алеї майстрів (лісова скульптура, гончарі, ковалі, писанкарі, вишивальниці, різьбарі, майстри з виготовлення виробів з лози, іграшок з соломи). Усі охочі взяли участь у показово-прикладних уроках.
Ніхто не залишився байдужим, коли близько п’ятої вечора було запалено козацьку ватру – прямо посеред водойми, на дерев’яному плотику з чотирма піротехнічними «свічками». Вогнище палало яскраво й довго, створивши неповторний настрій козацького дійства з таким щемливим запахом. «Швидко розгорілося вогнище – хороший знак», - зазначив хтось з селян. – «Значить, рік буде урожайним, а Україна багатою».
 «Я приїхав на запрошення мого українського колеги Едуарда Прутника і дуже вдячний йому, що маю можливість сьогодні бачити це дивовижне свято, можу побачити нове обличчя України, яка показує світу ту красу, яка у неї є – народну культуру і дивовижну природу», - сказав польський європарламентарійМіхал Каміньський.
 
 

Открыть | Комментариев 11

Музыка : етно  Настроение : чудесний    

Літній сімейний міжнародний Фестиваль «Купальський Вінок»


      Запрошуємо усіх взяти участь в літньому сімейному міжнародному Фестивалі Родового Вогнища Рідної Православної Віри «Купальський Вінок», який пройде 19-21 червня в місті Кам'янці-Подільському в традиційній навчально-пізнавальній формі. Запрошуємо родини та молодих людей, для яких буде особлива програма: «Зоряна половинка», програма для тих, хто шукає собі пару.
      На фестивалі будуть проходити семінарні навчання з різних тем. Для родин навчання проводитимуть жреці, відуни та волхви, які самі створили щасливі родини. Молодь, та тих, хто шукає свою пару, навчатимуть майстри РОДОЛАДУ. Для діток будуть свої вчителі, родини, які допомагатимуть їм знайти себе у світі, та позбутися вже надбаних проблем. Волхви Родового Вогнища РПВ проведуть для бажаючих ряд обрядів: ім'янаречення, вінчання, тризна, жальниця, ладування. Заявки на проведення обрядів потрібно направляти в оргкомітет, для своєчасного формування груп.
      На Купальському фестивалі можна буде придбати книги ”Родового Вогнища РПВ”, обереги, вишивки та ін.
      Триденне навчання та відпочинок буде проходити у веселій та цікавій формі, перебуваючи на природі в наметах, ви доторкнетесь до самої душі Матінки-Мокоші. Адже, чи є щось прекрасніше, ніж просипатися під спів солов’я з ранніми промінчиками літнього сонця?
      Ми разом підготуємось до Купальського свята, вивчемо хороводи та пісні, навчимось плести вінки та чарувати, дізнаємось про таїну купальських трав. А потім разом із волхвами, відсвяткуємо велике літнє свято Сонечка нашого Ясного – Купало.
      Орієнтовна програма міжнародного сімейного фестивалю ”Купальський вінок”:
      19 червня — день заїзду, рестрації,офіційне відкриття фестивалю, вечірня ватра (співи, ігри, хороводи, знайомства, живе спілкуванн).
Місце проведення - галявина каньйону р.Смотрич, під Новопланівським мостом, навпроти р.Стара Фортеця.
      20 червня — зустріч сонця, духовні практики, обряди, семінарські заняття, відкриття Капища Рода (сквер на Вірменському бастіоні), підготовка до Купальського Свята, вечірня ватра. Місце проведення - галявина каньйону р.Смотрич, під Новопланівським мостом, навпроти р.Стара Фортеця.
      21 червня — зустріч сонця, духовні практики, обряди, навчання, концерт (виступи гурту "Буття" (buttia.kiev.ua), бардів та боянів, сцена біля Ратуші ”Старого міста”), ознайомлення з святом, факельна Купальська хода вулицями міста Кам'янця-Подільського, Купальське свято, хороводи, виступи, ігри. Вранці - зустріч сонця. Місце проведення - галявина каньйону р.Смотрич, під Новопланівським мостом, навпроти р.Стара Фортеця.
      Обрядовий хоровий спів - народний ансамбль ”Джерело” училища культури.
      Надзвичайні враження, нові знання та уміння, а ще зустріч з вашою половинкою, назавжди змінять ваш світ. Запрошуємо усіх до свята!
      Якщо Ви бажаєте стати гостем нашого фестивалю, звертайтесь за телефоном:          +38-066-31-33-780  (Миролада) або  +38-097-217-02-80 ,  +38-066-536-18-00  Яровит, або за Email: Yarovyt@i.ua
      Оргвнесок в розмірі 100грн. можна перерахувати поштою, або через банк на ПІП Савіцький Яровит Леонідович, попередньо повідомивши. Вартість проживання в наметах ( 1чол.ліжко) - 20грн. і 75грн. харчування (3 раза в день-   1 чол.).

 

Открыть | Комментариев 11

Музыка : етно  Настроение : весняний    

Парад Вишиванок


За часів Київської Русі сорочка слугувала як натільним, так і верхнім одягом і шилася з полотна чи сукна. Мала велику кількість варіантів крою і орнаментації: колоритно оформлені святкові, і більш стримані по­жнивні та повсякденні сорочки тощо, які виго­товлялися з полотна різної якості.

Оздоблення сорочки вишивкою або мережкою на плечах над швом рукава і по шву стану сорочки в глибокій давнині, очевидно, мало практичне значення. Техніка виготовлення ниток: і спосіб скріплення швів були примітивними, а швидуже слаб­кими. Щоб зробити одяг міцнішим, почали скріплювати шви, посту­пово переходячи до кольорових ниток. З часом таке скріплення переросло в орнамент, який прикрашав сорочку та зміцнював і мас­кував шви.

Характер вишивки, вибір тих чи інших орнаментальних мотивів, колірне рішення залежало від призначення одягу, соціальних і вікових чинників.  Приміром, сорочки на будень вишивалися скромно й просто, святкові ретельніше, передусім весільні сорочки.

В ансамблі святкового вбрання головна увага приділя­лася пишно орнаментованій сорочці. Здавна, як відомо, переважну частину посагу нареченої становили вишиті вироби, насамперед сорочки. Працелюбність нареченої  визначалася закількістюй довершеністю вишитих нею сорочок, котрих у посагу було більше сотні. Одягати чисту білу сорочку в неділю чи свято було обов'язковим правилом, відступати від якого не міг і найбідніший селянин. «Хоч латаненька, аби біленька», говорить народне прислів'я.

Забезпечення чоловіка та інших членів родини білизною покладалося за тра­дицією на дружину. Молодий приносив у дім з рідної сім'ї дві-три сорочки. Після заручин наречена готувала для майбутнього чо­ловіка білизну, і часто вже навесіллі же­них був одягнений у сорочку, що її пошила й вишила молода.

Нині на Україні підвищений інтерес до вишиванок, особливо серед молоді. Тому не випадково в минулому році  з подачі Країни Мрій вперше в Україні, а може й у світі було проведено Парад Вишиванок під безпосереднім керівництвом Наталі Скрипки. Вишивана сорочка це оберіг українства та збірник зачаклованих тайнописів;  неповторна ознака національної приналежності і гордості; зрештою – це гарний спосіб самовираження молоді, яка не терпить одноманітності та сірості, натомість в усі часи прагне чимось вирізнитися серед ровесників. Вишита сорочка не підвладна примхам моди, бо однаковою мірою, сама по собі, є модою і священним символом.
       Мета цієї ходи: відродити справжнє тлумачення Майських свят, Маївок. Назва ця походить від дієслова маяти – себто коливатися від вітру або швидкого руху; розвіватися; колихати гіллям, листям і т. ін. Наприклад, в одній  стрілецькій пісні звучить: «Вперед же, браття, наш прапор має!»
      А ще дієслово маяти означає прикрашати зеленню: саме в травні Природа, незважаючи на попередні круті примхи погоди, постає в усій своїй красі. Звідси і давні обряди наших пращурів, які відправлялися в цю пору, серед цвітучої природи, а разом з ними і цілий зріз обрядових (майських) пісень отримали назву – Маївки.

Часто можна виникає запитання, коли вдягати вишиванку в будні чи свята?«Та коли забажаєте, тоді й одягайте, – радить головний натхненник Країни Мрій Олег Скрипка. – В принципі, це ж повсякденний одяг. Дуже покращує ауру людини. Але якщо подивитися під практичним, приземленим кутом зору, то вишиванка за своїм кроєм, на додачу ще й з природних тканин, дуже корисна для тіла, а відтак і для здоров’я взагалі».
       Парад Вишиванок започаткував ще одну слушну нагоду, аби люди могли подіставати зі сховків, напрасувати і вбрати свої неповторні вишиванки. А заразом погомоніти поміж собою про особливості візерунків з різних країв Країни, або ж просто обмінятися зв’язками, де придбати і в кого краще замовити вишиту сорочку.

Чи хотіли б Ви приймати участь у щорічному Параді Вишиванок?


Открыть | Комментариев 17

Музыка : автентична  Настроение : святковий    

Масниці в Могилянці


У вівторок 3 березня в культурно-мистецькому центрі Києво-могилянської академії відбудуться Масниці. У рамках свята планується:
– жива музика від гурту Буття
– народні забави та конкурси
– танці для всіх
– млинці, вареники, домашній узвар
– святковий ярмарок
– майстер-класи з народних ремесел
– казки від Сашка-лірника

11.20-13.30 – денна частина
17.00-20.30 – вечірня частина

Вхід 5 грн

Учасники:
– гурт Буття
– казкар лірник Сашко
– писанкарі, бджолярі, гончари та багато інших майстрів із майстер-класами

Открыть | Комментариев 13

Музыка : етно  Настроение : святочний    

Cвятвечір...в ресторані


Ресторан «Руккола» - душа італійської кухні; «Коктебель» - країна коньяків. Дві назви одного закладу. Чудове переплетення українського та італійського. Насправді Україну та Італію поєднує дуже багато. І в першу чергу ліричність і мелодичність народних наспівів.

 

В цьому могли пересвідчитися відвідувачі, які прийшли до ресторану у святвечір. Їх зустрічали на вході справжні українські музики. Гості відчули «дихання» гуцульських цимбал, насолодилися неповторним звучанням скрипок. Наш скрипник навіть тримає інструмент під час гри інакше, не так як класичний музикант – упор робиться на груди. Така постановка дозволяє одночасно з грою співати і танцювати! Ритмічна група додавала жару: густий,соковитий звук виходив з під смика баса, йому «підтакував» бубень – двох мембранний барабан з тарілкою, або решітко – одно мембранний бубен з дзвіночками. Це Київський гурт «Буття»(www.buttia.kiev.ua), що сповідує автентичне виконання в етнічній музиці. Ці награвання та наспіви шліфувалися попередніми поколіннями століттями і тисячоліттями. В них закладено магію предків.

 

Тою ж магією просочені найдавніші наші пісні – колядки. Кожен столик в ресторані приймав того вечора колядників від «Буття». Відлуння давніх традицій зігрівало серце.

 

Добрий вечір люди,

Ми йдемо до хати,

                                                                    Щоб із колядою

Всіх Вас привітати

Святий вечір,

Добрий вечір

   Добрим людям

                                                                          На Землі!

 

Двохповерховий ресторан на воді притягує до себе не только красою, оригінальністю дизайну, але й атмосферою комфорту і свободи – стін тут нема, вони виконані зі скла. «Руккола»  тоне в зелені рослин, щебет птахів наповнює ресторан! Проте найцінніше в ресторані – італійська кухня – здорова, смачна, корисна: паста-стейшн, завжди найсвіжіші овочі, рукола, квасоля, кукурудза, сир Фета, соуси, оливкова олія,  справжня італійська піца, сирний суп Гауда, спагетті Карбонара (з вершками, пармезаном, кусочками бекона і жовтком)…

 

Ресторан «Руккола» що на вул.Набережне шоссе, сходи №6 – це простір доброго смаку, ідеальне місце для: банкетів, дитячого відпочинку, корпоративів тощо. Загляньте, не пожалкуєте!


Открыть | Комментариев 12

Музыка : медитаційна  Настроение : філософський    

свято Дани


                                                          Ой, як було з нащада світу,

                                                           Тоді не було неба й землі,

                                                            А но лиш було синєє море.

Колядка

 

Здавна відзначає Україна свято Дани(Водокрес), яке астрономічно припадає на 2 січня, коли земля найближче до сонця. В народі має назву Водохреща або ж Видорощ. У християнстві воно відоме під назвою «Хрещення господнє» і святкується 19 січня.

В цей період сонце перемагає морок і темряву, освячує своїм життєдайним світлом ріки, озера. джерела, струмки і криниці. Різдвяна вода свіжа і здорова. Люди несли орданську воду в свої доми і пили її перед їжею. Предки вбачали у святі Водохреща єднання душі людської з душею природи. Напередодні свята на вікнах, дверях, сволоках випалювали вогнем або малювали крейдою хрести, щоб нечисті духи не мали доступу до обістя. Волхви молилися біля річок і врочисто співали: «Святіться, святіться, святіться, солодкії води. Моліться, моліться, моліться, всі праведні люди, пора, щоб Великого дня могутнії льоди скресила і світлом небесним сінила».

Під животворною силою світла вода народжує і живить світ. Наші предки поклонялися рікам, озерам і джерелам, приносили їм жертви, використовували при недугах, кидали в колодязі гроші. Ріки називали Богом (Південний Буг). Купання вважалось суттєвою частиною багатьох обрядів. Використовували воду для очищення від всякого зла

Весілля світла і води на Купала – прообраз творіння, Всесвітньої Любові, життя в природі.

Дана-Тана (ріка, вода) найбільш шановане у нас поняття. Про це свідчать назви рік: Двіна, Дон (Танаїс), Дунай, Дніпро (Данапріс).

Єдиний Бог-вседержитель, творець і батько творіння своєю премудрою, всетворною любовюЛадою – створив першопочаткове Буття. Це Буття включало в себе протилежність чоловічої та жіночої природи: перша виразилась світлом, духом, друга – матерією, водною рідиною.

Дана – не просто вода – це первинна жіноча субстанція. Це імя утворилося від слова да – вода і на – неня, мати, тобто – Вода-Мати. За Яковом Головацьким Дана, вона ж Діва і Леля, та Полель (втілене світло) – це близнята богині Лади. Дана – це богиня водних сил, що постає перед нами, як втілення кохання, прекрасною Дівою. За Геродотом богиня Дана – незрівняна красуня, непорочна Діва, мати всього живого, яка дарує життя, була водночас і суворим, справедливим суддею. Судила вона у свій день – пятницю. Ця богиня, втілення води й Місяця, була головною на території України. Вона постає перед нами як дарителька дощу, богиня річок, покровителька русалок.

Див (Дів, Дід) є головним богом всіх індоєвропейців – прабогом, від котрого походить Дана (Діва). Див – це чоловічий початок Всесвіту, світло, вогонь. А Діва (Дана , Леля) – жіночий пасивний первинний, втілена вода, волога.

Богиня Дана (пізніше Мокоша, П’ятниця, Покрова) подарувала першій жінці прядку. Подібність зливи до прядіння предки вбачали в потоках дощової води. які снуються з хмари наче нитки з куделі.

Переслідування язичників змусило жінок називати свою Богиню-покровительку днем її свята – П’ятницею. Вона уявлялася жінкою з довгими золотими косами, яка крутить колесо прядки. У п’ятницю заборонялося шити, прясти, рубати дрова, здіймати пил, прати. Народ вірить, що від П’ятниці залежить родючість Матінки-Землі. її просять, щоб уберегла від засухи. зливи чи бурі. П’ятниця вкриває голову дівчини шлюбним покровом. Покрова втілює образ давньої богині родючості. Сніг. що покриває землю і є формою води, яка навесні напуває Землю родючою силою.

Хмари (облака) як небесні покрови ототожнювались з тканинами, що піднімаються з землі туманом. Звідси облачатись (одягатись).

Перун і Мокоша, Вогонь і Вода – першооснови Буття. Одвічне протистояння чоловічого і жіночого.


Открыть | Комментариев 15

Музыка : автентична  Настроение : святковий    

Українські вечорниці


Українські вечорниці
Нині пора вечорниць. Традиційно вони розпочиналися від свята Долі з головним дійством – дівочими ворожіннями.

Проте найвеличніші вечорниці завше відбувалися на парубоче свято - Калиту. Бог людської долі Калита народився в найкоротший день, коли сонце в небі світить найслабше, щоб стати вічним опікуном молодого сонця Коляди, щоб теплом людських сердець уберегти той святий Божий дар непростого хліборобського року - врожай від злих ворожих сил. В народі кажуть:

- Взимку сонце заходить, а Калита сходить. Сходить з надією щасливої долі людей у новій зустрічі весняним сонцем.

12 грудня у Центрі народної культури «Музей Івана Гончара» свято розпочалось виступом етногрупи «Буття», які зустрічали гостей.

Колядки та щедрівки співав автентичний гурт «Гайворон» з Кіровоградської області.

З цікавістю присутні спостерігали за вив’язування традиційних жіночих головних уборів різними способами.

Майстер клас з випікання Калити з успіхом провела народна майстриня Ганна Бут.

Саме приготування святкового коржа було обставлене багатьма ритуальними діями, які підкреслювали його сакральне значення, хоча, швидше за все, семантика цих дій уже давно забулася, і виконувалися вони радше за традицією. Сакрально-магічне значення калити підкреслює також звичай прикрашати її калиною, квітами, цукерками, родзинками, горіхами, маком, засолоджувати медом тощо. Хліб у вигляді кільця із діркою посередині в календарній, родинній ритуалістиці багатьох слов’янських народів наділяється магічною силою, виконує функцію, подібну до інших круглих предметів із отвором (кільця, вінка, каменю з діркою тощо). У слов’ян здавна хліб осмислювався як божественний дар, а також як самостійна жива істота (порів. Колобок із його астральною символікою) і навіть як образ самого божества.

Калитинський: - Хто першим до Калити поїде?

Коцюбинський: - Дозвольте мені!

Калитинський: - Тоді витанцьовуй собі коня!

Так розпочиналося магічне дійство. Щоби бути допущеним до кусання Калити, парубкам приходилось пройти ряд випробувань: танцювати, співати, промовляти скоромовки, розгадувати загадки…

- Що сходить без насіння?

- Де середина Землі?

- Хто старший: ячмінь чи овес?

Сиплють загадками дівчата з гурту «Лебедія». Непросто хлопцям танцювати «Зайчика»

у супроводі троїстих музик «Буття» та ще й через покладені навхрест рогачі !

Нарешті можна кусати Калиту. Це теж непросто. Двома руками потрібно тримати «Коня»(коцюбу), на котрому сидиш. Сміятись не можна – «Писар» розмальовує обличчя сажею тим, хто порушує правила. Калита твердюча, хилитається та крутиться. Пан Калитинський не дрімає. Він то опустить Калиту майже до підлоги, то підніме, що вже треба до неї стрибати…

Ігри, забави, жарти…В центральному залі зібралося велике коло танцюючих. «Ойра», «Картопля». «Гречаники» - танець за танцем закручують народні музики «Буття».

Хто проголодався міг тут же підкріпитися. Всім сподобались вареники від Ганни Бут.

14 грудня у хаті Карася відбулися святочні вечорниці під егідою Країни Мрій Олега Скрипки.

Тут народ веселили етногурти «Буття», «Гуляйгород» та «Чоботи з бугая».

Кожен учасник міг під керівництвом Ганни Бут власноручно виліпити вареники, зварити та з’їсти свій виріб.

Дівчата ворожать. Кожна юнка хоче дізнатися, як буде зватися чоловік, для цього вона виходить на вулицю і питає першого зустрічного чоловіка, як його звати. Дві свічки, запалюють і якщо вони прихиляться одна до одної, то це ознака щасливої долі.

По забаві від Калети відвязують стрічку, ділять між всіма присутніми.

Насамкінець Олег Скрипка продемонстрував свою майстерність етнодіджея.


Открыть | Комментариев 14
Назад | Вперед



Мои фотоальбомы


Опрос

Танець, це



Опрос

Оцініть своє життя



Опрос

До Машини Часу бажаєте? Прошу!



Содержание страницы

Метки

Календарь
Июль
ПнВтСрЧтПтСбВск
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
ОБОЗ.ua